Skip to content Увечорі, коли гори Карпатські дихали в широко розчинені вікна невимовними, чарівними пахощами молодої весни, Зося з Мусею, схилившися на вікно, напрочуд гарно і зворушливо співали: "Лети, моя пісне, Мов той цвіт вишень Солодка, як мрія, Палка, як вогень…