Результати пошуку слова: Пеньок

–  Іди з-перед очей, Пеньок, – – Пеньок скрутив волохату дулю, здалеку показав її посадникові. – гукнув Пеньок. Пеньок, шкірячи жовті зуби з рудих своїх хащів, задерикувато підхопив несподіваним у його малому тілі дзвінким голосом: – Бо в неї ж батько Пеньок, а цей чоловік знається на дичині.

– Я поставив рівно зрізаний пеньок з прикороченим корінням. А зверху перекинув другий пеньок, теж рівний, тільки без коренів і менший. В нижньому пеньку посередині шворінь, от, на йому і крутиться верхній пеньок. За великий цвях, що он нагорі, збоку забитий, берусь і кручу верхній пеньок на нижньому; це і вся механіка.

Дорогою сів на пеньок перепочити. Щоб стати вовком, чаклуну треба перекинутися через пеньок або через кілька ножів, застромлених у землю. Легенда розповідає: один наймит підгледів раз, як хазяїн перекинувсь через пеньок за током, зробився вовкулакою і побіг у ліс.

мені попався під ногами пеньок, а ось і другий! О, коли б встановити, хоч приблизно, в якому напрямі треба шукати цей пеньок! — Іду шукати пеньок! Найда, перестрибуючи через пеньки й колоди, добрався до того місця, де він учора серед розкиданого сухого гілля побачив дубовий пеньок.

штурпа́к 1 – іменник чоловічого роду (пеньок) відмінок однина множина називний штурпа́к штурпаки́ родовий штурпака́ штурпакі́в давальний штурпаку́, штурпако́ві штурпака́м знахідний штурпа́к штурпаки́ орудний штурпако́м штурпака́ми місцевий на/у штурпаку́ на/у штурпака́х кличний штурпаку́* штурпаки́* [

на́дібок 1 – іменник чоловічого роду (пеньок) відмінок однина множина називний на́дібок на́дібки родовий на́дібка на́дібків давальний на́дібку, на́дібкові на́дібкам знахідний на́дібок на́дібки орудний на́дібком на́дібками місцевий на/у на́дібку, на́дібкові на/у на́дібках кличний на́дібку* на́дібки* [діал.]

Хіба ж то жених — пеньок гнилий, всякому видно. І кілька днів глуха, як пеньок, ходила». — Заметушилася родина Січкаря, а чернець заздалегідь вислизає з подвір’я і його ряса довго, мов обвуглений пеньок, манячить поміж деревами. Ще пройшла з версту і присіла на пеньок, розтираючи стужевіле обличчя і пальці.

То був пеньок дерева, очевидно, зрубаного сокирою. Та поглянувши ще раз на пеньок, ми переконалися, що підстав гадати так у нас не більше ніж передньо: пеньок-бо зовсім струхлявів, місцями вкрився пліснявою й позеленів; очевидячки, минуло вже багато років, одколи його зрубано.

в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде вiдати! Коли розвидняється, на галявi стає видко великий пеньок, там, де стояв колись столiтнiй дуб, а недалечко вiд нього недавно насипану, ще не порослу морiжком могилу. Де дядькiв дуб, що он пеньок стримить?