Результати пошуку слова: Пен-клуб

САВЧЕНКО Віктор – Україна масонська

Posted on by / 0 Comment

Так, у Львовi був органiзований жiночий масонський клуб. … Пушкiну на Приморському бульварi (на постаментi явний масонський символ перевернутої пломенiючої пентаграми – знак ложi «Зiрка Сходу»), … лiдер «Українського клубу» в Одесi (у 1918-1919 рр.

ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ – ФІЛОСОФІЯ СКОВОРОДИ

Posted on by / 0 Comment

Да и у нынешних музыкантов мера в движешіи пенія именуется темпо. … И так темпо в движеніи планет, часовых машин и музикальнаго пенія есть то же, что в красках рисунок. … Клубок сам собою покотиться з гори, забери лише камінь, що йому заваджає.

ФРАЙБЕРГ Герман – Таємнича Африка

Posted on by / 0 Comment

Маленькі негри згорнулися клубочком просто на землі біля вогнища, навіть не підмостивши нічого. … Тут я познайомився з африканським художником Пате, майстром пензля, який до того ж писав картини лівою рукою. … Наївшись, змії лежали згорнуті в клубок на розпеченому піску.

Володимир Кучмук – Програмування на мові ДОВІР’Я

Posted on by / 0 Comment

— Ми спрямуємо цю «інформацію» таким чином, що майбутній напад можливо буде торкатися безпосередньо Білого Дому та Пентагону. … додав представник Пентагону. … А ось основну свою роботу вони вели в усіх легальних організаціях: профспілках, народних домах, клубах, страхових установах.

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

— спитав Карпо, зовсім уже сердитий.— 3 щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! … …стало траву над дорогою — всю в сріблястих непрозорих перлах; праворуч попід лісом клубками котився, сходився й розходився білий туман; дихати було мокро; похолоднішало…

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Ранок був прохолодний, і в долинах та ущелинах клубочилися тумани, пасмами обкутуючи то тут, то там вершини й шпилі. … Трави майже не було, а скоро перестали траплятись і кущі й дерева – тільки обгорілі, потрощені пеньки свідчили, що колись тут був ліс.

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

…поналіплюваними на колесах брилами грязюки, продиратися крізь кущі, спотикатися на пеньки, чекати кожної хвилі, що якийсь недобитий німець ось-ось коли не кулею, то бомбою… … А коли я і на друге запитання не спромігся нічого йому відказати, важко плутаючи клубком дум і не знаходячи в ньому краю, мій "приятель" починає нахабніти.