ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Ні в «Передзвоні», ні в «Пері й перлах» не змінено жодного слова. … Він буде тоді далеко, в південних морях, житиме в очеретяній хатині, торгуватиме перлами й копрою, вутлим човном перестрибуватиме через рифи, ловитиме акул та боніт і полюватиме на диких кіз у горах над долиною Тайохае.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment Отож мара у вікно й перлася. … – Бо коли, сказати по правді, то та мара, що перлася у вікно… ну… більше на вас, панотче, скидалася, аніж на пана дяка.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Він слухав її розмову й не міг наслухатись, неначе слухав якісь мелодії, гучні, веселі, чаруючі, що ніби сипались перлами, як радісні мелодії Моцарта. … Розсиплемо перлами слова про кохання й залицяння.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Люба крутила головою та пускала очі під лоб або зиркала ними скоса на Елпідифора й при його незначних жартах сміялась веселенько, дрібненько, але роблено, неначе сипала срібним горошком та перлами по склі. … Люба грала, мов перлами сипала.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Кольчуга була з посрібленої криці й прикрашена перлами, а до неї додавався пояс із перлами й кришталем.
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Губи-щоки-очі дівчини «Хай фай» вигравали перламутром. … пирхнула перламутрівка, – … Алеєю крокувала перламутрова Марина.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Лавина перла, загрожуючи її роздушити. … І пливтимуть над ним білосніжні хмарки, воркуватимуть в ньому закохані горлиці, радітимуть в ньому люди щасливі, а з високих його верховіть, сонцем осяяних, падатимуть радісні сльози, як перламутрові блискітки рос.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Вдова Даніела Перла народила хлопчика і назвала його Адамом. … У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, —
ТАРАСЮК Галина – Покоївка Posted on by / 0 Comment Отої чорнявої солоденької молодички, що сама прибилася в його дім, сама стала рабинею його жінки і дітей, роками перла замість лінивої Рити хатню роботу, дітей доглядала і роками, як тінь, безшелесно проникала опівночі до нього кабінет і безшелесно покидала його, сонного і вдоволеного, прикривши оксамитовим коцом.
