Skip to content Ти просто песиміст, Миколо! …
Ми перескочили через гору часу, ти чуєш, мій оптимістичний песимісте? …
Десь далеко вогонь закличний Мружить очі, як сонний пес. …
Тітці Оксані, вочевидь, приємні мої пестощі, але вона соромиться своїх розпашілих щік, тож, потримавши цупкі долоні на моїх плечах, обережно знімає їх і чомусь пошепки запитує: – Сидять безвихідно, як вивірки в дуплі, коли пес обліг дерево, а перебігти вгорі – нема гілок. …
Пес давно, мабуть, відбився від свого попереднього двору і здичавів надто, бо покрутився біля хати, поплигав біля дітей з місяць і відбіг воріт. …
Андрій ударив качалкою, і приголомшений пес, заскавучавши, припав до землі. Таке одрізнювання напоумило мене, що я в матінки «пестунчик», себто улюбленець, що й ствердилося потім. …
Я був у матінки «пестунчик», себто улюбленець, за те, що в усякий час дня міг усе їсти, що не дадуть, і з'їдати геть чисто все. …
Я свого синка пестунчика, Трушка, хочу оженити. 