Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Я навіть не знаю, що то за пес, — … Борька зовсім притих, розмазує сльози по щоках, його лати у чорному, в їхній квартирі моторошно виє пес. … І весь час виє пес. … Альма забилася під рундук, скімлила, на неї гарчав облізлий бездомний пес. … У них тепер шнаусер, довгоморденький чубатий песик, от би з ним поговорити!