Результати пошуку слова: Петро

Сергій Петрович нізащо в світі не допустить Вовку до змагань. … Його тренер Сергій Петрович – залізна людина. … Сам Сергій Петрович сказав: – … Уночі, чи що?… Сергій Петрович сам казав, що перевтомлюватись не можна, бо втратиш спортивну форму. … Сергій Петрович виявився справді залізною людиною.

ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ… Петро – не Юда. … Петро апостол змерз. … Петро подумав: – … Петро дивився вниз. … Петро промовив: –

Петроглифы Каменной Могилы. … Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петров, В. … Петроглифы Каменной Могилы. … — Запорожье, 2003; Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петрогліфи Кам’яної Могили. … Петрогліфи Кам’яної Могили.

Василь їхав до хутора Кресельці в лісництво на раду отаманів, його супроводжували ще брат Петро Чучупака, боровицький отаман Павло Солонько, Гриб, Квочка, Юрко Залізняк. … Петро сидів скам’янілий, а Павло закусив нижню губу, і тоненька цівочка крові стікала йому на підборіддя.

– Поздоровляємо вас, Харитоне Петровичу! … – Харитоне Петровичу! … – Similis simili gaudet7,– обізвався Балабуха.– Ми колись грали в академії комедії та почали пригадувати з отцем Петром деяку давнину. … – Ви, Харитоне Петровичу, може, думаєте, що я не піду за вас заміж після того, як ви втратили вільшаницьку парафію?

Великоднем, який їм раз на тиждень, у неділю, влаштовував у міському кінотеатрі, колишньому приміщенні польської дефензиви, москаль Петрович, що вертаючись із фронту, зачепився за тутешню удовицю вояка ОУН-УПА Марію. … От вже й сувій закінчується, і святий Петро скрушно розводить руками: —

Вона доводилась сестрою київському митрополитові славному Петрові Могилі. … Славний Петро Могила з великого гніву та жалю й не писав до свого небожа: він знав його завзяту вдачу. … Він забув на той час і про клятьбу перед недужою матір'ю й перед Петром Могилою, забув, що він став одступником і зрадником України.

Однак і після цієї перестанови сімейний екіпаж Ягничів не розпався: прийшов на зміну матері Петро-старшокласник, про якого ще й раніш батько у хвилини підхмеленої ласкавості казав: оце росте мій штурманець. … — Заглянь коли, Тимохо, з ферми до нас, подивись, де ми з Петром пройшли: за нами гривиці не лишаються!