РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
О життя єдине батька, звесели ж печаль його ти! … Лиш тоді печальну звістку владареві надішліть. … О, невже ти прирікаєш на печаль мене ще дужчу? … Згодом, від царя вернувшись, я ввійшов до спочивальні; Сівши там, про неї думав, риси згадував кристальні І, листа надії мавши, проганяв думки печальні.