Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
Бо й тепер од печалі сивіє жито над Ханським і Чорним шляхами, бо й тепер є татарські броди й козачі могили. … Стрічає вона його віястим усміхом, проводжає печаллю, і тоді в її прижурених очах стоять такі сині сльози, як роса на розквітлому льоні. … посміхнулися очі, обтяжені далеким місяцем і близькою печаллю.