УКРАЇНКА Леся – Поезiї
Тут один iз них тихенько Струни срiбнiї торкає, Усмiхається лукаво I такої починає: “Був собi одважний лицар, Нам його згадать до речi, Вiн робив походи довгi – Вiд порога та до печi. … Спи ж ти малесенький, Пiзнiй бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль.