ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука Posted on by / 0 Comment Зi шпар мiж плитами лякало порожнечою провалля вiчної темряви.
КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель Posted on by / 0 Comment День і ніч гриміли ті вагонетки по залізних плитах зали, день і ніч перекидалися (як кури на рожні!) на тому самому місці – над отвором у підлозі, висипали вугілля й котилися порожні далі.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно Posted on by / 0 Comment Докладаю до конверта речі, про які ти просив, зокрема листівки з Луцька, перелік прізвищ на надгробних плитах часів війни в шести селах і фотографії, які ти дав мені на всякий пожарний.
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Під Лідчиним конвоєм попростували стежкою, вимощеною, як у міському парку, білими плитами.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment …сонячних берегів Еллади прибували кораблі, шумів ринок велелюдний, на стадіонах відбувались спортивні змагання, і на честь переможців місто карбувало декрети на мармурових плитах: «Пурфей, син Пурфея, бувши архонтом, переміг списом і диском…» Архонт — це як голова міськради, і Таня навіть усміхнулась, уявивши, як біжить по стадіону голова…
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Та чорна магма, яку ще вчора бачила Марія пульсуючою, теплою і майже живою, стала сірою й кістяною: відкриті роти й розплющені очі під мармуровими плитами, яким суджено було стати білими янголами у Дюссельдорфі.
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст. Posted on by / 0 Comment Водночас графіті на стінах Софійського собору в Києві, новгородські берестяні грамоти, написи й клейма на будівельних плитах і зброї свідчать, що тоді ж, у ХІ ст., письменність набула поширення і серед інших верств населення.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі Posted on by / 0 Comment Щоб побачити мумії, треба пройти дуже вузенького галереєю, викладеною плитами, взятими просто з могил фараонів.
БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі Posted on by / 0 Comment Часом перебігали небезпечні відкриті майданчики з кам’яними плитами, що пахли сонцем.
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment …плавко лиже вода кострубату брилу, як на мить огортає прозорою текучою плівкою уламок сходів отих, що, зцеменітовані, перекособочені, світять з-під шару тонкої води плитами білого, подекуди аж тілесно-рожевого каменя; серед грубих бетонних брил ці плити біліють так ніжно, мовби мають в собі щось справді античне…
