РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Автанділ ридав, як бачив, що ридає побратим; Вранці встав, поцілувався з журним витязем отим; Таріел не знав з одчаю, що тут станеться із ним, Автанділ же, заридавши, мчав чагарником густим. … Не хвалитимуся марно, тільки правду я повім: Він на мене вже чекає, я ж – в паланні вогневім, Бо в біді шаленця-брата не покине побратим.