Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Плюскотіла в темряві доспіла ярина, і на високій могилі, як побратими, урочисто застигли два полукіпки. … Де ти тепер, друже?» І відгонить настирливі думки, що окреслюють безкровне, з загостреним носом обличчя побратима. … Хай вони будуть такими ж сміливими, як наш побратим. … Неначе з побратимом, привітався із ним.