Біблія – Старий заповіт Posted on by / 0 Comment 27 І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила. … Повня сил їх минулась!
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Душі паші повняться теж чимось гарним, повняться, як ота паперова зірка, світлом, і ось так знову ми плечем до плеча, мов брати, далі шугаємо по снігах у синій досвіток нашого синього степу.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment підійшов до них чоловічина з великою лисиною, що полискувала в пітьмі, як місячна повня з-за хмар.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Яскраво сяяв місяць-повня, було тепло й трохи моторошно, аж серце завмирало.
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит Posted on by / 0 Comment П’ять наступних після цього днів, тобто до повня місяця, мають назву бака-панчака, досл.
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment Проект до проїздки слідуючий: їдемо саньми до управителя лісів, панства С., на чай, а відти, вечором, у місячнім світі (тепер — повня) дорогою, що веде самим поважним лісом назад.
Біблія – Новий Заповіт Posted on by / 0 Comment 22 І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, 23 а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment о, свiт лю-бить закоханих, бо лиш вони в тупiй монотонностi буднiв ще дають йому наздогад, що насправдi вiн iнак-ший, лiпший, нiж звик про себе думати, що досить iно простягнути руку, крутонути контакт – i все довкола заграє, замерехтить барвистими скельцями з дитячого калейдоскопа, засмiється од повняви сил i пуститься в танок!
Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху Posted on by / 0 Comment О, як би він хотів тепер сидіти на канапі разом з панною Цап та дядьком Юліусом і зненацька побачити великого місяця, що повнявіє в усій своїй красі, не в небі, ні,- тут, у темряві, коло дверей.
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment 2°5] Так, як сніги над стрімкими узгір’їв вершинами тануть, Легким Зефіром навіяні й теплим розтоплені Евром, Так, як річки течію розталими водами повнять, Танули так під потоками сліз її лиця прекрасні В смутку про мужа її, що поруч сидів.
