Результати пошуку слова: Повік-Віку

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

У його каптуроподібній голові було двоє зелених очей і третє заплющене, яким, відхиливши щити-повіки, він міг пропалити скелі. … Вона ж бо за покликанням геріатричка і лікує осіб похилого віку! … А коли дійшов похилого віку і та бридка забава надокучила йому – зостався самітником.

КЛАРК Артур – Колиска на орбіті

Posted on by / 0 Comment

Ледь Філд побачив Тома Вулфа, як образ, створений його уявою, тріснув, наче замала одіж на великій для свого віку дитині. … Або ті, кому вкоротила віку смерть. … Воно спустилося на підборіддя, охопило щоки, очі, повіки, чоло, шию. … Важкі повіки назавжди сховали Джімові очі.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Мертенс спокійно накриває очі важкуватими повіками, знову обіймає пальцями поруччя фотеля і, наче цитуючи напам’ять книгу, рівно, поважно говорить: — … Зоря золотого віку Людства! … Він закликає всіх без різниці партій, переконань, віку, полу, бо Сонячна машина несе всім людям щастя й визволення.

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

То-то звідали на своїм віку! … Вигляд у нього нездоровий: поглибшали зморшки на широкім чолі, обважніли повіки. … Повіки в матері були червоні, вигляд змарнілий, втомлений. … То ж вони, видно, вкоротили віку Шевченкові… … — Отак собі ходжу по землі, топчу її, а зроду-віку не бачив, яка вона.

Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях

Posted on by / 0 Comment

Цієї ж миті на вбудованому в стіну стереоекрані виникло зображення широкоплечого чоловіка приблизно мого віку. … Відповісти я не міг, не мав навіть сили підняти повіки, що були мов налиті свинцем. … У них збереглася психолоґія та звички кам’яного віку.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

Уже й чуприна біла, як у мене, і зовсім уже дід; доживав би віку на полковництві: так, отже, захотілось на старість гетьмановати. … Дай, боже, і повік таких панів! … – Ну, бгатику,- озвавсь Черевань,- дай, боже, і повік такого лиха!

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

Це, власне, єдині справжні, реальні запорізькі шаровари, що їх Максим бачив на своєму віку не в «малоросійському театрі», а в житті, ще з дитинства. … Він лежав, тяжко зціпивши щелепи й повіки, й балянсував душею між глибокою втомою, зневірою й почуттям якогось невиконаного обов’язку.