РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Я, Руствелі, вірш складаю, в груди зранений на скін, І устенну давню повість я нижу в разок перлин. … Цю стару іранську повість, що й в картвельській мові квітне, Передавану з рук в руки, наче перло те самітне, Я знайшов і віршем виклав – діло виконав помітне, І від гордої красуні жду на схвалення привітне.