Микола Олійник – Леся
він глянув на двох молодших чинів, що виструнчилися позаду, біля порога, — … Позаду лишився Луцьк, що проводжав їх розміреним дзвоном соборів і церков, а обабіч шляху потяглися близькі й далекі села та хутірці… … Не помітила, як до спальні зайшла і стала позаду мати, — … Він плівся позаду, важко спираючись на сучкуватий костур.