Skip to content Хоч би постригся: патли стирчать з-поза вух, спереду чуб на лоба напущений, як у бітла. …
Десь аж з-під рибальського обрію, з-над сліпучої смуги прибою, як і вчора, і позавчора, з'являється його темненька щуплява постать. …
І, нарешті, що скажуть вони для нього, який житиме в третім тисячолітті, цесь поза межами нашого буття? Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум'ям дихає. …
і вишиті сорочки, і полотно — все к лихій мамі позабирано. …
Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить. …
— Я тобі позаглядаю, — …
А позаддя таке було здорове через те, що Марія, знаєш-понімаєш, багато овечого лою пила, — Наприклад, три дні тому показав йому один журнальчик, шоб він міг оцінити, у яких позах я займався серйозними чоловічими справами. …
«Ні, десь поза Трохимбродом. …
Далі стояв мужчина, шо, як на мене, був її батьком, а жінка, шо, напевне, була її матір’ю, стала позаду, її батьки нагадували руских, а вона – ні. 