Результати пошуку слова: Поки

24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 19 У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи.

Стурси довго не наважувалися покинути береги Великої ріки, Андуїну, і менше цуралися людей. Бо ельфи Високого роду тоді ще не покинули Середзем’я і Жили у Срібній Гавані далеко на заході та в інших місцях неподалік від Гобітанії. Елронд уже покинув свій дім, але там ще довго жили його сини та хтось з ельфів Високого роду.

Хоч і минулися ж мої жалі, та не щезла пам’ять про добрі вчинки тих, що з ласки своєї горем моїм журилися, і мислю я, що пам’ять тая не щезне, поки й віку мого. І пробуватимемо там поти, поки не побачимо, який кінець пошле сій лиховщині небо (якщо смерть нас не спіткає раніше).

Чи не покинуть нам небого…“ “ Так ворожка поробила, Щоб меньше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Поки відьми ще літають, Посвіти нам… Он щось ходить! На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? Нехай же лютує, поки сам загине, Поки безголов’я ворон прокричить.

Але нагода все десь барилася, поки Більбо Злоткінс ріс, а гобіти, до речі, доросліють десь років аж під п’ятдесят. Він сперся на свою патерицю і мовчки втупився у гобіта, поки тому аж моторошно стало. – Тепер ви маєте на думці, що хочете позбутися мене і що добра не буде, поки я не піду звідси геть.

Поки вештається отут десь близько мати, доти й вони тут – майже, як тi курчата бiля квочки, жебонять. Ось дiйдуть лише до Климової сiножатi,- там вир, батько сака держить, а Юзько бовтом рибу наганяє, i поки отак люльку викуриш, у саку, аби – Боже поможи,- витягнув”. – Зробили не гаючись, поки не вернувся батько.

Що ж він, дурний був чекати, поки його розстріляють? Навіть не дочекався, поки стане цісарем. Той, кажуть, верещав при цьому так, ніби з нього шкуру живцем дерли, і не переставав ревти, аж поки його в непромокальному мішку не скинули з Еліщиного мосту. – Ви дуже намучилися, поки розбили мармурову дошку?

Інженер, поки вони ще не набачили свого вікна, кілька разів рвонув на танці, навіть завчасно вибрав собі партнерку і поставив її кандидатуру на обговорення всього їхнього товариства. – Сідайте поки що на мій стілець. А пуща тісна, Від одного дерева до другого поки перейдеш, а вже тебе там хтось жде.

Колись мама не на жарт журилися, що в школі «вчать не того, що треба», і сьогодні я мимоволі згадав їхню давню журбу й подумав, що їм було нелегко віднаджувати мене від Вифлеему, від того, що було для них святим, вони, мабуть, добре намотузилися самі з собою, поки промовили оте «нащо тобі того, божеського…»

— Ти мені покинь вихвалятись. Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його. В 1918 році німці, утікаючи, покинули серед шляху тулуб несправної гармати. — Та поки дрижаків не вибиваю. Свириде, відсікай відступ контрі, поки вони до пам’яті не прийшли. Коли поміч в гарячу пору потрібна — покину свою роботу і з вами буду полоти.