100 найвідоміших образів української міфології Posted on by / 0 Comment Про зв’язок змія з дощем свідчить і вірування, зафіксоване на Поділлі, що прутиком, вимазаним у крові полоза, можна відвести Д о т 91 Символічні зображення на браслетах: схема небозводу; дощ, гілки рослин градову хмару.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Санчата в мене були на залізних, гострих і блискучих від вживання полозках. … Але полозки на замерзлій воді сковзаються, і санчата летять прямо на чавунну колонку крана… Ще трохи, і голова моя розлетиться вщент.
ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України Posted on by / 0 Comment Шаховський, полковник Полозов, князь Шаховський.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Серед уже давно відомих новин – як, скажімо, смерть і канонізація імператора – мешканці Томів з подивом і обуренням почули й приголомшливу звістку про те, що наступник всемогутнього Августа минулої весни наказав улаштувати величну карнавальну процесію: перетягти на полозках та котках – суходолом!
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment Але шворка все міцніше плутала йому тіло, в’язала руки й шию, обкручувалася, наче змій-полоз, на чолі лягла зміїна голова, і йому здалося, що на лоба йому накладено гарячого обруча.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Але купець гнівно бив у боки свого жеребця, гнав його між дерева, і валка теж затягалася туди довгим-предовгим полозом, і розполоханий крик старих сивих птахів долинав до неї, мов з того світу.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Заглиблюючись у думи, не почув, як позаду задзвонив дзвоник, заскрипіли полозки по снігу. … * Надвечір напали на глянсуватий слід полозків.
Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість. Posted on by / 0 Comment Лукія, розпрягши коня, привязала його до полозу саней і, підкинувши йому сінця, ввійшла до москалишиного куреня (було це вже смерком).
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment Гомонiла зграя, поки сонечко не закочувалося, багряна зоря не кидала на все мiсто свiй багрець i мороз не крiпчав; дзвiнко й рiзко одтупувалися усi ступнi по снiгу, ворiтьми стукнули, у дзвiн ударено, визга полоззя, й бiжать санки, й людський голос, i собачий лай.
