Результати пошуку слова: Пора
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку
гов, люди, а де ж моє життя, в яку ополонку провалилося за щоденним поранням шпортанням, хата поле город кури гуси свинікорови, дитячі хвороби, ниючі надвечір крижі, й не згадати, коли востаннє на небо дивилася?… — … маєте, Марійо, якийсь старий гріх у хаті й не знаєте, як його винести, а воно, відай, пора, —