КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Порадившись, звеліли ми пред вряд поставити Грицькову наречену. … Гніздо тісненьке, по нозі поставлять, та все під осінь як залопотить! … І що найтяжче: мука ж моя марна, бо зрада – діло темне і брудне. … У тебе й мука піде у пісні. … Висіти на палі то іще не мука, Як тепер дивитись на такого внука!..»