Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Сковорода всміхнувся – він уявив бога, сивого діда, який чухає потилицю, дивлячись на поламане колесо, і клене по-угорськи: «Іштенем!» Звідки в його небесному господарстві взялася ця клята каменюка, яка зіпсувала мандрівку ясновельможному панові?
МОЛДОВАН Валеріан Васильович – Риторика загальна та судова Posted on by / 0 Comment У своїх показаннях Кандутор розповідає про те, як проводив час Кальтенбруннер, відвідуючи табір: «Кальтенбруннер, сміючись, зайшов до газової камери; потім людей привели із бараку на страту, і потім були продемонстровані всі три страти – повішання, розстріл в потилицю і отруєння газом».
С.РОБІТНИЦЬКИЙ – Спогади та роздуми Posted on by / 0 Comment Німці, як зайшло сонце, на села не потикались.
Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма Posted on by / 0 Comment Звичайно ж, у Огастеса були вагомі причини остерегти, щоб я нікуди не потикався зі свого сховку, і я робив тисячі припущень, намагаючись угадати, в чому тут річ, але таємниця залишалася таємницею, і я не міг придумати жодного вірогідного пояснення.
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст. Posted on by / 0 Comment Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким… Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою*.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Він був у простацькій сорочці, у манжеті ґудзика немає, то він потихеньку шпилькою заколов, йому вже, мабуть, за сорок, обличчя втомлене, а він читав: «О весно, без кінця і краю – без кінця і краю мріє!» 29 липня.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment Марно потинявшися разом із Аскольдом під Києвом, він повернувся на Балтику, звідкіля був запрошений у 862–864 рр.
Біблія – Новий Заповіт Posted on by / 0 Comment 8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Котта обійшов увесь кам’яний будинок раз, потім удруге, втретє, оглянув вологі плями на потинькованих стінах, римський міський краєвид під склом у чорній дерев’яній рамці, провів рукою по корінцях книжок і прочитав уголос їхні назви, проте кликати більше нікого не став, а знову рушив до сходів, що вели на горішній поверх.
