Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Сидячи бiля телефонного апарата, вона раз у раз зазирала у вiкно й дивилась на дорогу, що йшла вiд далекої сиротливої станцiї, де мусiв зiскочити з потяга її наречений: вона не припускала й мислi, що Михайлик може прийти зовсiм не зi станцiї, а з широкого степу, з якоїсь iншої слобiдки, походом.
УДОВИЧЕНКО Александр Иванович – Україна у війні за державність Posted on by / 0 Comment Деякі дивізії провадили евакуацію в спокійних умовах, деякі пробивалися з боєм похідним порядком, а деякі, обеззброєні, їхали на захід потягами, що їх дав Український Уряд.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Ватаг потягається вже… почина дніти. … Скрізь, од усього була небезпека, і треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра і од відьом, які всякими способами потягали манну з коров та потинали худібку.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Пояснював це потягами цілком нематеріального характеру. … Найменша суперечка родинна чи сусідська легко переходила в скандал, скандал потягав за собою процес, ряд процесів, де вже забувалося і право, і людськість, а хотілося одного — доказати.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа Posted on by / 0 Comment В вікно потягало свіжим повітрям. … Яким навіть почав пісню, а Зося потягала за ним, як уміла.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда Posted on by / 0 Comment 33 А наші з хмелю потягались, Вчорашній мордовав їх чад; Стогнали, харкали, смаркались, Ніхто не був і світу рад. … Еней тебе лиш визиває, А нас, латинців, не займає, Іди з троянцем потягайсь!
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment промовляв Велерад, потягаючи собі з кухля. … Щоби розбити союзи, розірвати зв’язки, поплутати династії, словом, потягати за шнурки, прив’язані до коронованих маріонеток.
Брати Грімм. Казки Posted on by / 0 Comment А там, скільки око сягало, розлігся чудовий, квітучий край, Чоловік лежав ще в ліжку й потягався.
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment …купив, Тоді ж то козаки, діти, друзі-молодці, добре дбали, Сих дуків-срібляників за лоб брали, Із-за стола, наче волів, виводжали, Перед вікнами покладали, У три березини потягали, А ще стиха словами промовляли: “Гей, дуки, —
