Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
Саме тому, коли він згодом, упродовж кількох наступних місяців, нагадував про себе мейлами і – дещо рідше – дзвінками, я волів відповідати невизначено, відкладаючи нашу зустріч на потім, іноді я просто відбивався від його дедалі настирливіших переконувань. … Потім настав світанок, десь так година їзди до Чопу, тобто до кінця.