Результати пошуку слова: Похил
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Жита зашамотіли, піднімаючи догори свої похилені колоски. … Ябедник – та й нема мені добра… А до його мені добре було… Служив… Цей будинок, бач, похилився тепер… а колись?.. … Поволікся Чіпка від двору тихо, помалу, ледве посилає ногу за ногою… У похилій голові борюкались веселі надії з невимовною тугою.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
Похилі чорні спини їх поверталися, неквапом вишиковуючись у ряд. … Вулиця наша називалася портовою: вона похило спускалася до самого моря. … Міцні вилиці, трохи похиле чоло з поздовжніми зморшками, зелені очі, каштанова чуприна з недбалим проділом. … – Можливо, це течія… Ні, мабуть, машина йшла похило вгору.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр
Старий Чучупака, сумно похитуючи сивою головою, стоїть по другім боці, похилившися на одвірок. … Напруживши зір, можна розглядіти похилені на поруччі сильвети червоноармійців. … Ті, що стояли дальше, похилившись на рушниці думали кожний свою думу, тихо перешептувалися. … А тут, бач, по перше, похило – буде мати розгін.