Результати пошуку слова: Похил

ЛЕМ Станіслав – Соляріс

Posted on by / 0 Comment

Я зробив кілька кроків по похилій площині. … Вона містилася на найвищому ярусі станції, прямо під верхньою обшивкою, через те зовнішні стіни були ввігнуті й похилі, ілюмінатори, розташовані через кожні кілька метрів, скидалися на бійниці.

ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана»

Posted on by / 0 Comment

Медведєв ішов тунелем, який похило заглиблювався в сопку. … Із похилої палуби ще стікала вода. … На похилому крилі в позі терплячого чекання сиділа людина в комбінезоні. … Площадка похило спускалася вниз, до виходу в ущелину. … Кульбін сидів біля стола у дивній, неприродній позі, похиливши голову, однією рукою обхопивши передавач.

Покіт

Posted on by / 0 Comment

покі́т – іменник чоловічого роду (похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил) відмінок однина множина називний покі́т поко́ти родовий поко́ту поко́тів давальний поко́ту, поко́тові поко́там знахідний покі́т поко́ти орудний поко́том поко́тами місцевий на/у поко́ті на/у поко́тах кличний поко́те* поко́ти* [рідко]

КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій

Posted on by / 0 Comment

Хіба ти не бачиш отут, на одній лінії з оцим чорним дубом, похилене молоде деревце, що спирається на гілки сусідньої липи? … Зробити це було, далебі, неважко, бо дерево росло дуже похило, гілки правили за добру підпору рукам, а плигнути з такої висоти могла б навіть і дитина.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Ховали нічної пори в саду, що похило спадав до кам’яного подвір’я. … Незчулися, як літо похилилося до кінця, мов обтяжений соками колос. … Краватка надає Жакові солідності, спонукає випростати похилені плечі, ось уже й ріг будинку. … На похилених допереду балконах дзеленчало, затуляючи простір, скло.

Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША

Posted on by / 0 Comment

Отаман Крук жбурнув прямо у руки здивованого Трохима гаманець із золотом — ледь не більшу половину своєї здобичі, відпустив повіддя і зник у степу, залишивши після себе тільки журливо похилені трави… За ці гроші зміг Трохим відкупитися від гусарів-сербинів, що перехопили їх із малим за Новосербією.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Витязь вислухав, що мовив цар вазіреві тому, Похилившись, посміхнувся – личить посмішка йому; Блиск його зубів сліпучих всюди розвіває тьму. … Джура-раб іде до левня, що продовжував ридати,- Грізний з вигляду, він плакав, похилив чоло на шати; Кришталевий дощ зрошає вій густих рясні агати.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я

Posted on by / 0 Comment

Вона була мала, стара, аж похилилась набік. … Мелашка вгляділа Лавріна на греблі, встала з каменя й стала над водою, похиливши голову. … На Лаврінове лице похилились свіжі квітки маку та пахуча м'ята й прохолоджували його гарячу щоку, неначе холодна роса. … Воли стояли, похиливши голови.

КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель

Posted on by / 0 Comment

Ті, що працювали в «пеклі», тільки й устигли помітити хто підкошену постать, хто – перекривлений рот, похилений стовп. … Раптом рука в японця опустилася, голова похилилась, і він упав. … Він сидів з похиленою головою, ні на кого не дивився. … Він ще нижче похилив голову і жадібно ковтнув кави.

Борис Грінченко – Брат на брата

Posted on by / 0 Comment

Думка несамохіть нагадувала обсипані білим цвітом вишні, запашні, блискучі листочки на березах і довгі сріблясті віти вербові, похилені над молодими гомінливими хвилями веселої річки, що повилась серед широкої зеленої луки з розкиданими по їй плямами жовтих квіток. … Таля глянула на дітей і похилила голову…