Ольга Кобилянська – Земля
Звичайно неначе гойдалися по землі, колисалися від одного предмета до другого, однак коли звернулися раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску й у тім блиску розходилися. … – завернула вона на попередній предмет.- І що се могло таке бути, що я бачила?