Вв’язати

вв’яза́ти1 – дієслово доконаного виду (щільно обв’язати, прив’язати) Інфінітив вв’яза́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа вв’яжі́мо, вв’яжі́м 2 особа вв’яжи́ вв’яжі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа вв’яжу́ вв’я́жемо, вв’я́жем 2 особа вв’я́жеш вв’я́жете 3 особа вв’я́же вв’я́жуть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

— несподівано спало Петрові на думку: «Так, так, прив’язати його до мотуза і спустити». Тільки її спочатку прив’язати до стовпа, до шибениці, поки він не здохне… прив’язати поки що до стовпа!

СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ – СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Тенденція "прив’язати" нашу мову, її лексику, її вимову, її морфологію до російської мови — тенденція колонізаторська. Я і вжив у виразі крик крикуна в пустині слово пустиня, щоб бодай цим словом прив’язати увесь вираз до церковнослов’янського оригіналу глас вопіющого в пустині.