ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань
Подався Арідник вдруге, та боїться, що лиш Богова буде ота твердь, і затявся – ухопив пригорщі намулу та гайда наверх, – … Моя душа світилася з того задимленого черепка і цілу ніч гріла-зігрівала увесь світ, зірницями розсипана з Фурівчиних пригорщів (горщик, пригорщі!) понад ним, зболеним, струдженим.