КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
А сього вона й сама не знала, що в неї на думці було: «Коли б оттой парубок прийшов та поговорив би зо мною, то неначе б мені на душі легше стало». … Ось так думала Маруся, прийшовши додому і сівши у хаті на лаві. … Зараз же, прийшовши, піду до неї і усе їй розкажу і попрошу, щоб до часу нікому не говорила.