Результати пошуку слова: Присмерк

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Це сірувате з фіолетовим відтінком світло нагадувало пізній присмерк або похмурий дощовий день, коли все небо буває затягнене важкими хмарами. … Дивне, присмеркове світло, як буває надвечір, коли сонце сховається за важкими й темними хмарами.

Олександр Довженко – Україна в огні

Posted on by / 0 Comment

— Батько братів повіз, а мати поранена в лікарні Якусь хвилину вони стояли одне перед одним у хатньому присмерку мовчки і не знали, куди рухатись. … Сум і темний розпач у присмерку клуні повис над людьми, мов туман. … Воно ніби світилося у присмерку.

ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана»

Posted on by / 0 Comment

–  Катер пішов ще в присмерку, – … Ранні присмерки вже огортали вулиці, кораблі біля причалів, площу стадіону, де зовсім недавно літав вологий футбольний м’яч, свистіли і тупотіли англійці, аплодували наші моряки, коли команда гвардійського есмінця забивала в англійські ворота гол за голом.

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Досі в палаті був присмерк, та коли відчинили віконниці, її залило ясне сонячне світло, і я побачив балкон, а за ним череп’яні дахи й комини будинків. … Я глянув крізь отвір униз і побачив у присмерку Піані, що стояв при в’їзді під сінник. … Піані глянув на мене у присмерку.

Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі

Posted on by / 0 Comment

А тим часом, можливо, якийсь випадковий перехожий дивився з огорнутої присмерком вулиці вгору, на наші освітлені вікна, й міркував, які таємниці людського існування ховаються за ними, і подумки я опинявся на місці того перехожого, й дивився вгору його очима, й відчував ту саму цікавість.

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Обсипаються огняними листками в присмерку вишні: їх чотири; і одна груша, мов свічка рівна; дві сливи сухуваті, з загрозливими колючками. … Вечір згасав з тривожною червоністю по обрію в сизому присмерку, коли Мирон Данилович вернувся до села. … «Мабуть, від страху, що в присмерку люди віднімуть, осмілівши».

Олесь Гончар – Берег Любові

Posted on by / 0 Comment

Інна ще раз чи двічі вловила на собі його стужений, присмерково-сірий погляд. … Море вже тонуло в присмерках. … Йшли обоє в задумі, і все далі відступала в присмерки чорна колода, на якій вони щойно сиділи, танула, розпливалася в тінях піщана пагорбина, поросла гірким молочаєм кураївська дюна-джума.