Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
так скаже, що несамохіть оглянешся, чи не причаїлася десь поблизу жіноча судьба… Красивим доля не поспішає важити щастя. … — ворухнулися вії і приламані брови, а в синім підсмутку очей причаїлась недовіра, посміх і ще щось. … — З жалю до своїх причавлених талантів перехилив чарку і теж вибалушив очі на Безбородька.