Результати пошуку слова: Прича
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Причаївшись десь у затінку, Таня жадібно стежила за рідною постаттю, аж поки хлоп’ячий гурт не зникав у глибині вечірньої вулиці. … це професора з гірничого, що одружується втретє; трохи далі «Єрмак» старого прокатника з заводу, за ним заводський парусник «Скіф», а біля самого причалу скромна двовесельна батькова «Мрія».
ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході
Вона несла за індіянським звичаєм кухонне причандалля, а також вовняну ковдру й дві сухі оленячі шкури. … повів далі він, коли човни причалили до берега. … – А далеко ще до того місця, де ми причалимо? … – Аби ми хоч не пропустили того місця, де нам причалювати! … Затамувавши подих, він причаївся в кутку.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
сказала Ганна й забрала робочі причандали. … І Ганна з дівчатами попереносила в ту кімнатку усі робочі Гризельдині причандали. … Вона неначе причарувала його якимись чарами, його позир слідкував за нею, доки манячіла через рідке гілля її червона запаска та квітчаста плахта, доки біліла крізь зелений лист її тонка намітка.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
Чи відкрив щось, чи ні – повернувсь через рік Надвечір’ям багряним до свого причалу. … Похитав головою: «Та хіба ж це отак На причалі своїх земляків зустрічають? … І ступив на причал. … Та ступивши на пристань реальних подій, Повернувшись до дійсності берега буднів, Розсипаються в порох наші вікінги мрій… Бачу берег – причалюємо.
СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини
Мій старий Він зник акурат перед моїм першим причастям. … – І це саме тепер, перед причастям. … За три дні до причастя! … Я приготувала причандалля й пінку для ванни. … На щастя, Евка дуже лояльна і не причаровує моїх хлопців. … Перший раз майже двадцять років тому, акурат перед першим причастям Малинки.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
З другого боку, се ж такий лайдак, що не схоче сповідатися і причащатися, а якщо помре неприкаяний, то ніяка церква не прийме його тіла – кинуть його у яму, як собаку. … Спочатку вони хотіли виказати на них настоятельці, та передумали і, стокмившися з тими двома, і собі стали ходити до садівника причащатися.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Мене причавила бездонна, аж моторошна пітьма. … Сидиш у світлиці, причаївшись, – … Наче хтось причаївся. … Усе мовчало, причаївшись і дожидаючи. … А йому вже за сорок п’ять, у тюрмі сам для себе став нещасною і жалюгідною істоткою і чогось не відчуває потреби причаститися до минулої чистоти й цільності.