ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін Posted on by / 0 Comment Рвонула серпантиновою дорогою донизу, вiдчуваючи за спиною дихання холодного провалля брами. … Опинилася так близько бiля нього, що вчула потужний запах, якого нiколи не знала – на мене дихнула смертельна небезпека, чорне провалля безоднi, паралiзуюча перевага хижака.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment – Дід Джулдуз вказав рукою: на Обрії стирчало чахле дерево саксаулу, за ним обривалося темне провалля висохлого озера.
Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment З того, що він бачив у католицькому монастирі, йому довелося ще більше упевнитись у своїй думці, що провалля між поляками й українцями все глибшає й ширшає і неможливо вже не то що засипати те провалля, а навіть містка через нього перекинути.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment під розлого-тужливу хвилю скрипки чи труби, із короткочасними, миттєвими зупинками й обривами, нібито перед розверзлим проваллям… … Цей австрійський йобар намагався скочити у провалля разом з нашим офіцером, до якого був прикутий наручниками.
КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться Posted on by / 0 Comment Вона поклялася, що стрибне до провалля, коли що. … Перед печерою майданчик з п'ятак, а кругом провалля.
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment Переді мною лежав льодовик, нібито й не дуже великий, але між ним і скелями зяяло чорне провалля! … А коли я спробував щось сказати про те, яка корисна джерельна вода, один із носіїв дуже так промовисто сплюнув у провалля.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment Тепер над схилами яру – ліворуч і праворуч – у кущах завмерли прикордонники, готові по сигналу окропити гарячим свинцем непроглядне провалля внизу. … Йому не терпиться дізнатись, що робиться в ці хвилини над проваллям, де розтанула, завмерла група бійців.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно Posted on by / 0 Comment «Хто ж знав, шо ми на краю такого провалля?» « … Провалля?» «
ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів Posted on by / 0 Comment Урвище ніби розпадалося на дві половини, відкриваючи за собою глибоке чорне провалля. … Дві високі скелі, що утворювали провалля, повільно, немовби зсунуті чиєюсь велетенською рукою, зійшлися верхівками і спинилися.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Не затримавшись біля дітей, Заболотний, як був, кинувся до вікна й, відшарпнувши жалюзі, припав поглядом до провалля темряви, в якій всюди тонули дахи, ледь помітні між скелями білдінгів…
