Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Се одинокий золотий промінчик на тихих полях, що викликує від часу до часу усміх на його устах і що ним він справді радується.
Любко Дереш – Намір! Posted on by / 0 Comment Я повільно протікаю на саме дно, де ні промінчика, ні поруху, ні звуку — я в дивовижній щільності, в абсолютному захисті остигаю з мене виходить нездорова гарячка поверхонь я стигну в нерухомості зупиняюся без єдиної думки і стаю однорідною в’язкою тишею 5.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Крізь стріху до стодоли цідився глицюватий промінчик і золотив Тодосієві сторчкуваті брови й високе круто спадисте чоло.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment До глибини душі вразив його промінчик цієї тайни, і він знов полинув сонячними рів-‘ нинами й зоряними просторами… як раптом спостеріг, що запала тиша, і побачив Рут, яка з усміхом в очах дивиться на нього.
Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі Posted on by / 0 Comment Вони все ще сиділи під розлогою сливою, й обличчя їхні вже майже торкались одне одного, розділені тільки блідим, вузеньким промінчиком місяця.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment …знала — чи йде вона, чи біжить, чи пливе — роса була повсюди, і вона сама ставала росою… Здалося, що вона змінила тіло: тепер у ньому була нова, розсипана у безлічі срібних промінчиків свіжа сила.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Були вони нерухомі, грав у них тоненький промінчик від місяця, а загалом побачила вона там широку й глуху темряву.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Вже люди — як ті промінчики у невидимих порохах смерті.
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment – Світлі промінчики сміху заяскріли в Павлових очах.
РІПЕЦЬКИЙ Степан – Українське Січове Стрілецтво Posted on by / 0 Comment …вітер в очі і збоку почвірного порозуміння і збоку осередніх держав… Тільки словні обіцянки тут і там, за якими не йшли ніякі факти або зовсім противні…» Усі шукали промінчика надії… В тім часі президент З’єдинених Держав Америки В.Вилсон проголосив в своїм історичнім письмі до сенату з 22 січня 1917 р.
