Результати пошуку слова: Прошу

Просити

Posted on by / 0 Comment

…особа проси́ просі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа проси́тиму проси́тимемо, проси́тимем 2 особа проси́тимеш проси́тимете 3 особа проси́тиме проси́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа прошу́ про́симо, про́сим 2 особа про́сиш про́сите 3 особа про́сить про́сять Активний дієприкметник Дієприслівник про́сячи МИНУЛИЙ ЧАС чол.

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

— Тепер я вас прошу, товариші, не робіть бешкету та йдіть спати, а завтра побачимося усі на козацькій раді. … Тільки прошу, не лякайте її, бо вона вже ледве жива. … Прошу вас, мосьці панове, заберіть це стерво з хати геть, бо як моя Рухля це побачить, то перелякається і не зможе помогти пані.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Прошу я: зажди на нього, не відходь звідсіль нікуди. … Про одне тебе я прошу: в цій печері через рік Стрінь мене – зі всього світу я зберу новин потік. … Зглянутись на мене прошу я коханого відчайно,- Хай від розшуків зречеться!

ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко

Posted on by / 0 Comment

Отож прошу зробити в тому, панове врядні, дізнання і взяти того невшетечника й облудника до секвестру, бо вчинив нам неприлюдне зганьблення, яке вже сталося прилюдне, а ще прошу записати те до міських книг, щоб розпутництво не залишилося без оголошення й покарання. … Не милостині прошу в тебе, Насте!

БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів

Posted on by / 0 Comment

Прошу тебе, помовч, не кажи ані слова, – … Я завжди вважав, що неможливо збагнути будь-яку річ без ґрунтовного пояснення; отож прошу терплячого читача зосередитися на хвилину, бо я хочу коротко змалювати наш острів. … – І прошу тебе, дай мені поросятини. … тож, прошу тебе, майся на бачності.

Іван Драч – Григорій Сковорода

Posted on by / 0 Comment

Прошу вашого високопреподобія в дорогу мене благословити. … > Залишаються з наших, а у Твер і Владимир промовані, котрі ще й недавно монахами… Сіє по прочитанні прошу спалити, а я, розмірковуючи зараз над пребідним отечества станом, плачу й зітхаю: господи помилуй!»1 Так було з людьми, що вершили долю Сковороди.