Олесь Гончар – Берег Любові
Прощавайте, пагорби, прощавайте, золотаві, тугі, сонячним соком налиті грона!.. … Але було в тій постаті, в тій неквапній прощальній ході ще й інше — залізна витримка нагартованої життям людини, була та мовчазна гідність і безстрашшя перед тим, що його десь там зустріне за палубою рідного вітрильника.