Результати пошуку слова: Проща

на проща́ння – прислiвник незмінювана словникова одиниця

прощай”…” … Прощай. … Прощай. … Прощай… – … Гупає духовий оркестр, у вікнах вагонів – руки й обличчя, oui, oui, oui,[4] значки, фотоапарати, гармидер, тиснява, обмін адресами – невідомі адреси невідомих людей, наче на вселенському прощанні. … Прощавайте, мосьє Яропіль! … Прощавай. … –  Прощай, –

Ну, прощай! … Прощай… I вiн пiшов. … Ми стоїмо у базарному натовпi, що юрмиться бiля збитої з дощок сцени на три поверхи, де вiдбувається прощальна перед канiкулами вистава студентiв академiї. … Прощайте!  … Прощай! … Прощай!  … РОЗДIЛ XX Прощання з Суреном.  … – "Що вiн тобi сказав?" Сьогоднi ми прощаємося з Суреном.

Перед вечором Балабуха почав прощатись. … Після голодної вечері Балабуха почав прощатись. … Марта зобідилась за шишки й почала прощатись. … Моссаковський встав і почав прощаться. … Батько плакав, мати плакала, плакали наймички, прощались з Онисею. … Полковник встав; за ним встали другі офіцери й почали прощатись.

Отоді Микита вбрався До дороги й так прощався З господинею й дітьми: «Люба жінко, будь здорова! … Царське право є – прощати. … Що там Лев мені і проща? … Ну, прощай же! … Прощавай!» – … Зараз із життям прощайсь! … Так прощай же, білий світе! … Ні, хоч як бреши й ввивайся, А з життям уже прощайся!

Знаю тільки, що досі не вдовольнив мене жоден, а той жахливий крик, з яким вони, прощаючись зі світом, падають у криницю, щораз коротший: певне, гора трупів на дні безодні вищає, але місця там, запевняю вас, іще вистачить! … –  Прощай!  … Прощай, Кляпавцію! … Дякую, що ви прийшли, і прощавайте.

– На перший раз прощаємо! … А тепер, тепер прощайте І про те, що я сказала, Ви не забувайте!.. … Прощаючись, вона дала мені маленький заклеєний синій конвертик. … Тепер прощаємось навік: Русалка я – ти чоловік. … Прощай! … Прощай! … Прощай! … Прощай! … Прощай! … Ми з Ромкою злізли з коника Літайка і, прощаючись, по черзі потиснули руку Козачкові Ґульці.

— Прощай, розум, завтра зустрінемося! … Прощай, мій Грицю, мій сизокрилий голубе, мій ясночолий місяцю… … — Я не прощаюся! … — Прощай, — … — Прощай, Григорію!.. … — Прощай. … — Прощайте… … Почав прощатись поспіхом. … Прощай, минувшино!

Промовила конвалiя: “Прощай, гаю милий! … Комарова) I Прощай, Волинь! … прощай, рiдний куточок! … Прощай, Веселеє сонечко ясне! … Прощай, синє море, Безкрає, просторе, – … “Прощай, моя рiдна країно! … Прощавай, дружина люба, Всi розкошi, всi вигоди!

Коли Тарзан відходив, його дещо здивувало, як міцно графиня потисла йому руку на прощання і як уперто вона наполягала, щоб він пообіцяв відвідати її завтра. … Решту дня його не покидав спогад про її затьмарені очі, гарні вуста й усмішку, яку вона подарувала йому на прощання.