Skip to content
Мов гарні птахи, зібралися вони над берегом ріки, що, осяяна місячним світлом, виблискувалася приманчиво межи густо залісненою, вечором темною Чабаницею та білою дорогою, що бігла попри неї. …
Мов ті птахи, тютюкали вони собі лісом, може, й недалеко мене, а я не остерегла». —