БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів Posted on by / 0 Comment Багато птахів були надзвичайно барвисті – переважно ясно-зелені, сині й пурпурові. … Аж раптом південний край неба освітився ясно-червоним спалахом, і все море стало пурпурове.
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment Спів гвинтів, шум вітру в крилах, тонкий свист, блиск золота, строкатість убрання в повітряній синяві, внизу – пурпурне, то сріблясте, то канаркове листя парків, сяючі відблисками сонця вікна уступчастих будинків, –
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Навіть біля наметів хтось водить на ниточці пурпурове надувне серце. … Пурпурові, білі, рожеві, у діаметрі сантиметрів двадцять. … Патрони, як налиті кров’ю — червоні, рожеві, пурпурові, багряні.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Пурпурова фарба розлилася по обличчю хлопця. … Вона переливалася то зеленим, то голубим, то пурпуровим тонами, потім вдарила хвостом і зникла. … Перед валом колод вітер намів різнобарвний килим з осіннього листу; здавалося, ніби стовбури лежать на пурпуровому покривалі.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Ввійшов невольник і на золотій Тарілці з смирним поклоном подав йому препишну, пурпуром горючу Лікійську рожу. … Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелиться геть у безмір круто веселчаний шлях.
Ольга Кобилянська – Царiвна Posted on by / 0 Comment Їй би вбрати ту темно-понсову[14 – Темно-понсова – темно-червона, пурпурова.] сукню, що переробила з моеi. … 14 Темно-понсова – темно-червона, пурпурова.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Вiн вiдступив у свою спальню з пурпурним мiсивом замiсть вуха.
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment І кров’ю предків тяжко пурпурова. … За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.
«Говерла» Олесь Бердник Posted on by / 0 Comment Пурпурове кружало Понад горами встало, Попливло кораблем небувалим у незміряну синяву… Недалека вершина, Мов цнотлива дівчина, Сніговими серпанками прихорошує щоки свої і чоло… А з-під сірої скелі В кам’янистій пустелі Біля ніг моїх заструмилося, заіскрилося, засміялося джерело… Гей, яке воно чисте!
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Суцільна знерухомленість, незвична, видно, навіть для старого сетера, що, часто дихаючи, виглядає з розкішної, пурпурового кольору машини. … Лапата темінь сосен, дюни і біля іржавої купи брухту скулена — знов знаком запитання — постать з непокритою головою, в пурпуровій хламиді…
