СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини Posted on by / 0 Comment Попереду тупцює баранець, над головою пурхає метелик!» – … Я завжди уявляю собі, що вони пурхають вузькою трубою, повільно, наче листя.
ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході Posted on by / 0 Comment – То ж не пташка, що пурхне й сліду не лишить. … – Це все добре, тільки фермери із Спрінгкріку не такі дурні, щоб повірити, ніби ми з кіньми пурхнули в повітря.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Повненька, куценька Мелася не пурхала по світлині, як ластівка, а неначе котилась, ще й на ході підскакупала, мов різинова опука. … Пальчики неначе пурхали по клавішах.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Аж ось і сестра пурхнула з лави. … На середині лісу в’їхали на велику просіку, що поросла ожиною, де пурхали дрозди.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment У підводних джунглях бродили вкриті панцирами істоти, повзали морські зірки, пурхали риби-метелики і, наче казкові гроти та замки, височіло громаддя коралів. … Над дорогою розтинали повітря вантажні терраплани, пурхали елі, по асфальту повзли мобілі.
Брати Грімм. Казки Posted on by / 0 Comment Проспівавши пісеньку, пташка пурхнула і полетіла перед дітьми, а вони пішли за нею. … Вийняв він із кишені пташку, підкинув у повітря, а пташка пурхнула, та тільки й бачили її.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Дивовижної краси метелики, широко розгорнувши крильця, пурхають у повітрі, а коли сідають перепочити на якусь яскраву квітку, то здаються її пелюстками. … Дівчина не пронизувала стрілами пташок, що довірливо пурхали навколо неї.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment А коли осипалось зовсім, правічні ліси стали враз такими тихими і прозорими, що з дніпрових пагорбів за сотні верстов було видно, як пурхають поміж дерев зграйки оленичок, як орють білі піски снігів, немов темні дубові рала, дебелі веприська, і важко, наче водою, брьохкаються глибокими заметами могутні лосі.
ХАЙЯМ Омар – Рубаї Posted on by / 0 Comment 145 Як пурхну я тепер на іншу рожу I знову муками свій біль примножу, Коли за слізьми, що крізь вії ринуть, Тепер я й глянути на світ не можу?
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Риск номер два… А тут, виявляється, вже стоїть машина, і вже дверці відчинені, і вже дамочка туди – пурх!..
