читаєш чверть, півгодини і ось помічаєш, що студенти починають розглядати стелю…один дістає хусточку, інший сяде зручніше, третій посміхнеться своїм думкам… Це значить, що увага зморена.
Так прогулювався від перехрестя до перехрестя, від кварталу до наступного, і вже була пора рухатись далі, але він не йшов, застрявши на одній і тій самій вулиці, назву якої затямив за ці півгодини так, що прорік би й посеред ночі, як отченаш.
зберіг такі рядки: “Після заходу сонця в селі і в інших селах багато людей бачили на небі знамення страшне: тільки лише сонце зайшло, від цього місця, де зайшло сонце, як зірка велика і довга вийшла і з’явилася на небі, як блискавка… стояла близько півгодини.
Це все було спадщиною з тих часів, коли загалом уся Польща опливала килимами й найменший шляхтич мав їх десятками й возив за собою, за півгодини перетворюючи заїзну корчму в затишний куточок.