Skip to content Поле стелилося рівно, розлого, облягаючи з півдня село, а з півночі загонами, немов морськими затоками, поля забігали в дубовий ліс, що називався Монастирем. …
— Він, певно, усміхнувся сам до себе, бо голос його був теплий, як вітер із півдня. І тоді, замість того щоб летіти й далі на Арушу, вони повернули ліворуч – певне, Комптон розважив, що бензину вистачить,- і, поглянувши униз, він побачив у повітрі над землею якусь роїсту рожеву хмару,- мов перший сніговій, що налітає не знати звідки,- і зрозумів: то суне з півдня сарана. 