Той походжав, як півень, той начищав уже вкотре рушницю, ще хтось мугикав-насвистував, а той сидів непорушно – тільки очі горіли лихим вогнем. Поки вони виховували «дайошів», у казані якраз і півень вкипів, тоді Вовкулака, Ходя й Біжу гарненько вимили у струмку руки і вкутали того півня, «хальос кукуліку», –
Біля лампади пролетів дивовижний птах, потім якісь руді шати, потім людина з хвостом, нарешті, півень в короні, який злетів на столик перед завісою. На світанку, ледве півень заспіває, жерці будили володаря гімном на честь сонця, яке сходило над землею.
Згадує автор про традиційне відвідування могил, де співали «Христос Воскрес», свято Юрія, час, коли повернувся Матвій з кацапії, про народні прикмети, пов’язані з релігійними святами «Як на Стрітення півень під порогом нап՚ ється, то на Юрія віл напасеться», і 122 Наукові записки ТНПУ.
Коли була команда "Кругом марш!", йому було байдуже, через яку костомаху це робити: чап, чап, чап, пер ще шість кроків уперед, аж потім обертався, як півень на рожні, і тримав крок, як подагрик, або підтанцьовував – точнісінько тобі стара шльондра на празнику.
…розкольники, він охоплював поглядом усе, все: незамкнені двері й віконниці на іржавих прогоничах, дрова й квітники, теплий дух з стаєнь і розбризкана вода на цямринні, червоний півень на тину і жовта кицька на причілку.