Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка

V Тихенько крадеться отаман єзуїтський, Мов чоботом проміж яєць ступає, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як півень, вгору носа задирає, Як хижий раріг, зиркає очима, Сап’янцями скрипить, в підкови креше, Пишається широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше І про свій древній рід за кожним словом бреше.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Тихий та буденний розум Пилипівни сліпуче спалахнув, посилаючи світові мудрість, яка йому раптово відкрилася, та нікому було її сприйняти, бо ж збезлюдніли на робочий день усі дворища, тільки літали собі й літали ластівки та скрапувала вода з останньої бурульки, і жовтий півень спивав її.