Skip to content
V Тихенько крадеться отаман єзуїтський, Мов чоботом проміж яєць ступає, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як півень, вгору носа задирає, Як хижий раріг, зиркає очима, Сап’янцями скрипить, в підкови креше, Пишається широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше І про свій древній рід за кожним словом бреше.
