УЕЛЛС Герберт – У безодні
Дружина, почувши, як із гуркотом хряснули двері, стривожено підступила до вікна. … Сам я був надто змучений, щоб підступати до нього, – … Саму річку позначали густіші й темніші зарості пралісу, що вкривав схили пагорба й підступав аж до берега. … Він підступив до розпростертого тіла й побачив, що шия в мертвого червона й розпухла.