Пірнач Posted on by / 0 Comment пірна́ч – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний пірна́ч пірначі́ родовий пірнача́ пірначі́в давальний пірначу́, пірначе́ві пірнача́м знахідний пірна́ч пірначі́ орудний пірначе́м пірнача́ми місцевий на/у пірначі́, пірначу́ на/у пірнача́х кличний пірна́чу* пірначі́*
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада Posted on by / 0 Comment От же думав Шрам, думав, як би Вкраїну на добру дорогу вивести; далі, надумавшись, пустив таку поголоску, що нездужає, нездужає полковник; передав осаулові Гулаку свій рейментарський пірнач, а сам виїхав ніби кудись далеко на хутір для спокою, да ото й махнув із сином з Паволочі.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Біля — полковничий пірнач і добре побита старий кобза. … На це донський ватажок із довгим накрученим чубом, смоляною бородою й урядницьким пірначем за поясом гаркнув: — … Череватий січовик із пірначем за поясом ревнув: —
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment ІІ Іде п’ять козаків, чуприндирів усатих, Блищать оддалеки в турецьких златоглавах, В кармазинах рясних, при пірначах-булавах, У хутряних шликах, препишних, пребагатих… Покидали шлики на землю і булави, До ніг ігумену смиренно припадають І для великої монастиреві слави Чубами сивими долівку замітають.
Розумовські зустрічі: збірник наукових праць Posted on by / 0 Comment Посада полковника Ніжинського козацького полку передбачала наявність певних рангових володінь, що були закріплені за полковницьким пірначем.
