Ольга Кобилянська – Через кладку
Я вдоволив його бажання, обіцяючи визичити потрібну книжку, ба навіть якесь і інше до того. … Чи вже як власність того, що вивчив її верхом їздити, передав цвіти на дорогу!.. … А ще до того якимось там лихварським чиншем. … Тета й Дора приїхали, покликані мною, майже разом, і зараз після того переселилася й мати.