ШКЛЯР Василь – Залишенець
Могли зібратися докупи й піти на Київ. … З пітьми поволі почали проступати обриси звичайного льоху – з діжками, кадобами, суліями, глечиками та іншим начниням, але те, що він побачив у кутку, штовхнуло його в самісіньке серце. … – Вона так звикла до Мотриного монастиря, що може піти туди і в послушниці.